Сентябрь 2018 — Spey.com.ua

38-й Чемпіонат світ по ловлі риби нахлистом відбувся!

Україна вперше цього року заявила себе, як учасник міжнародних змагань такого рівня, водночас увійшовши до складу членів FIPS-Mouche.

Намагатимусь коротко поділитись з вами своїми спогадами і враженнями з приводу цього, хоча не впевнений, що вдасться – надто багато інформації та емоцій привезли ми всі з собою...:)

Отже, поїхали!

Як вам відомо, на початку 2018 року була сформована збірна України з нахлисту в кількості 5 чоловік, до складу якої увійшли Федоренко Євген, Новіков Анатолій, Петровський Дмитро, Корж Анатолій та Попко Олександр, тобто я. Мені випала честь бути обраним капітаном збірної, а отже усі комунікації з організаторами чемпіонату, капітанами інших команд та приймаючою стороною покладались на мене.

Одразу по завершенню формування збірної, було погоджено доволі щільний графік зборів та тренувань, а тому 6 місяців підготовки до WFFC2018 пройшли на одному диханні.

Після численних зборів, підготовки спорядження та вирішення несчисленних організаційних моментів – настав час, якого ми з таким переживанням очікували!

15 вересня 2018 року всі члени команди в супроводі менеджера збірної України Ігора Соколова – керівника дисципліни «Нахлист» ФРСУ, вирушили до Трентіно (Італія), місця проведення світового чемпіонату - WFFC2018. В дорозі ми мали кілька неприємностей, пов’язаних із нашим авто, проте завдяки нашим співвітчизникам із Брно, Чехія (Рома, респект!), усі несправності вдалось усунути в найкоротші строки.

Приїхавши до Ponte Arche, ми зупинились на території Grand Hotel Terme di Comano – місця збору і реєстрації учасників Чемпіонату. На фасаді готелю в цей час уже майорів серед інших прапор України! Неймовірні відчуття переповнювали нас в цей час...

Усюди шум, гам, постійно прибували учасники змагань з інших країн, більшість з яких були добре знайомі один з одним, і не зважаючи на мовні бар’єри жваво щось обговорювали на рецепції готелю.

Пройшовши попередню реєстрацію, ми з Ігорем Соколовим отримали пакунки з вітальними подарунками для усіх членів збірної, та вирушили до готелю la Posta, в якому мали проживати протягом усього часу проведення Чемпіонату. Готель знаходився в 7 хв. ходьби від місця збору, тому ми одразу почали готуватись до офіційної церемонії відкриття WFFC2018.

Доречі, нас поселили в чудовому готелі неподалік центру міста, в якому окрім бездоганного сервісу був ресторан із розкішною кухнею. Чого тільки вартувала лазанья, яку ми куштували згодом... Але повернемось до відкриття Чемпіонату :)

Одразу після реєстрації ми з Ігорем побігли на перші збори капітанів, де окрім загальних організаційних моментів було проведено офіційне жеребкування, про яке я розповім детальніше трохи згодом. Після зустрічі капітанів треба було поспішати на церемонію відкриття Чемпіонату.

Усі команди після поселення зібрались біля Grand hotel Terme, та трансфером вирушили до центральної площі міста Тренто, що в 30км від Ponte Arche. Організатори роздали усім командам національні прапори та закріпили за кожною командою одного з маленьких діток, котрі тримали в рученятах таблички із назвою країн.

Згодом під оплески гостей та жителів міста, в світлі фотоспалахів ми урочистою ходою вирушили до площі, на котрій власне і відбувалась церемонія відкриття 38-го Чемпіонату світу з нахлисту.

Вперше в історії на сцену була запрошена збірна України, та під оплески залунав наш національний гімн! Це було настільки хвилююче, що аж перехоплювало дихання! Вітання інших учасників, міцні рукостискання організаторів, подекуди натовпу навіть лунали оклики «Слава Україні!»... Це вартувало докладених зусиль, важких годин тренувань та понад 2000 км дороги сюди. Під час церемонії керівник дисципліни „Нахлист” ФРСУ Ігор Соколов сказав нам, що основна його ціль нарешті досягнута – Україна стала членом FIPS Mouche та учасником Чемпіонату світу з нахлисту, а решта все залежить уже від команди... Саме тоді стало зрозумілим, скільки праці у це все було ним вкладено, і це вартує великої поваги.

Після завершення церемонії відкриття усі спортсмени та гості Чемпіоната були запрошені на вітальну вечерю, під час якої відбулися перші знайомства із учасниками інших команд, обговорювались спільні пропозиції щодо внесення певних змін у регламент змагань, ініційовані самими ж учасниками. Вечеря відбулась у теплій та дружній обстановці, без жодного натяку на жорстку конкуренцію, яка згодом заполонить думки кожного з присутніх.

Наступного дня, згідно з регламентом змагань, проводились офіційні тренування, під які було виділено 3 ділянки – річкові Sarca di Comano, Sarca Dro та озеро Nembia.

Оскільки у мене було найменше з усіх досвіду щодо ловлі форелі на озері, то вирішили, що я з Толіком Новіковим зранку проведу тренування на озері, а решта команди – на річкових ділянках. На вечірній етап тренування озеро відпрацьовував Петровський Дмитро, ми з Толіком Коржем поїхали на Sarca Dro. Федоренко Женя з Новіковим Анатолієм залишились на домашньому пулі.

За результатами тренувань вдалось з’ясувати наступне – Sarca повна риби різного розміру, фонова – 20-25 см. Суха мушка працювала лише на одній ділянці у Новікова Толіка, в решти – легкі німфи. Озеро ж було неінформативне – абсолютно інший рельєф і лише райдужка, тоді як в озері Lago di Cornisello, відведеному під змагання (сектор ІІ), було заявлено лише струмкову форель та гольця. Тому результати ловлі на ньому до уваги ніким не приймались.

Доречі, перед поїздкою на WFFC2018 ми не ставили перед собою цілей щодо досягнення конкретного результату, уже не говорячи про призові місця. Основним завданням було зрозуміти власний рівень як спортсменів у порівнянні із світовими корифеями нахлисту, успішно подолати неймовірні фізичні та психологічні навантаження, та максимально повно ознайомитись із тактикою, стратегією та способами ловлі наших конкурентів, які була можливість побачити лише в умовах змагань. Усі ці завдання збірна виконала повністю, але про це згодом...

Після вечірньої тренувальної сесії я знову побіг на збори капітанів. Нам повідомили, що риба запускалась лише на двох секторах – Sarca Arco (сектор V) та озеро Cornisello (сектор ІІ). Тобто, як виявилось згодом, саме у найважчих секторах з усіх заявлених.

На решті ділянок – Sarca Pinzolo (сектор ІІІ), Sarca Tione (сектор І) та Noce (сектор ІV) - зариблення не проваодилось.

За результатами жеребкування Україна отримала порядковий номер 24. Розподіл по групам виглядав таким чином:

Попко Олександр – група А

Новіков Анатолій – група В

Петровський Дмитро – група С

Корж Анатолій – група D

Федоренко Євген – група Е.

У моїй групі - італієць Andrea Pirone, який згодом отримає бронзу в індивідуальному заліку, та увійде у 5-ку найсильніших нахлистовиків планети.

Все, тепер - збори спорядження, розподіл снастей під озерний етап та обговорення усієї отриманої під час тренувань інформації, і сон... про який і мови не могло бути перед початком найголовнішої події у нашому нахлистовому житті...

Наступив цей день – підйом о 04:00, перевірка спорядження, проковтнутий похапцем сніданок та збори біля центрального готелю для трансферу на сектори, де проводитиметься 1-ша сесія Чемпіонату світу.

На місці збору – півтори сотні учасників із спорядженням, які шукають свій автобус, розподіл суддів-контролерів, пошуки супервайзерів та суддей секторів, і все це у світлі автомобільних ліхтарів. Загальне напруження та хвилювання густо наповнювало усе навколо, вже не було тієї легкої та дружньої атмосфери, як вчора, що й зрозуміло – наступні три дні ми всі стаємо запеклими суперниками.

Мені випало провести першу сесію на секторі Tione (сектор І), а одразу після неї – на озерному секторі Cornisello (сектор ІІ), тому я тягнув на собі обидва комплекти спорядження.

Нарешті кожен з нас знайшов потрібний автобус, та усі розсілись по місцям. Новіков Толік побажав всім просто вдалої рибалки, хоча ми розуміли, що це лише для заспокоєння.

На свій пул я прибув о 07:30, де мене вже чекав мій контролер Dino – підстаркуватий дядько, що зовсім не володів англійською. За допомогою перекладача на телефоні нам так-сяк вдалось порозумітись, і одразу у мене з’явились запитання. Річ у тім, що мій пул був розділений на дві половини островом завдовжки 20-25 м. Контролер заборонив мені ловити на ділянці ріки по той бік острова, мотивуючи це тим, що не може заходити у воду і не бачитиме мене під час сесії. Проте у правилах передбачено, що у разі якщо спортсмен прийме рішення ловити на ділянці ріки по інший бік острова за наявності такого на пулі, то контролер на його вимогу може перейти на цей острів для здійснення замірів упійманої риби. Наша суперечка завершилась моєю вимогою зателефонувати судді сектору, який мені англійською пояснив, що насправді така заборона має місце.

Ок, буду ловити на виділеній ділянці... Збираю дві палки, з легкими і важкими німфами, і згадую, що забув в автобусі наколінники! Але залишилось обмаль часу, тому ловитиму без них.

Контролер дає команду «Старт», і на перших хвилинах отримую чітке клювання – є! Заводжу рибу у підсак і несу для замірів. 18,7 см, тобто незалікова риба! Гаразд, початок покладений, продовжую обловлювати ділянку. Через 10 хв знову покльовка заводжу рибу в підсак, уже ніби трохи більшу. Проте заміри показують 19,5 см, та що ж таке! Швидко відпускаю рибу, і біжу дальше на ділянку ловлі. Протягом 20 хв отримую лише нереалізовані покльовки, і от нарешті – форель 24 см! Початок покладений, часу все менше...

Прочісую покет за покетом, яму за ямою – ні натяку на рибу! Зміна приманки не призводить до бажаного результату. На наступному пулі – спортсмен з Англії, який уже понад годину «залипнув» на ямі на початку свого пулу. Чому він не рухається вперед? Ще не бачив жодної риби, яку б він ніс у підсаку до берега, хоча одним оком постійно спостерігаю за ним.

Пройшовши 2/3 свого пулу, помічаю, що сонце вийшло з-за гори, та освітило мою ділянку ріки. Чіткий удар – форель 28,5 см! Без наколінників боляче вдаряюсь об каміння, добігаю до контролера і після підпису в протоколі навпроти запису про впійману рибу спішу назад. Краєм ока бачу, що анлієць теж впіймав рибу, і після її замірів впевнено почав рухатись вверх по пулу. Він просто очікував на початку пулу на рибу, яка сильно активізувалась після сходу сонця! Тепер він ловитиме по свіжому пулі, а я свій пройшов уже майже весь!

Повертаюсь на початок пулу, який просто оживає – що не проводка, то покльовка. На протязі 20 хв беру ще 5 риб, з яких лише дві залікових. Залишається 30 хв до кінця сесії, і я добираюсь до тієї частини пулу, на якій ще не ловив. Впевнена покльовка – залікова форель, за нею ще одна. Беру з одного місця по дві риби і змінюю мушки та глибину проводки.

На останніх хвилинах ловлю ще 2 риби, але одна знову поза заліком. Результат – 13 форелей, з яких у залік пішли лише 7 риб.

Контролер вітає «Браво!», проте робить зауваження, що у мене низький темп ловлі, потрібно швидше. Погоджуюсь, адже зауваження слушне.

На стоянці біля автобуса чую, що мій сусід – англієць, впіймав 16 форелей, а поляк - Piotr Koniecny – 26! Неймовірно, але це так:)

В автобусі дізнаюсь, що Новіков Толік на озері впіймав 2 форелі, Петровський Діма (сектор ІІІ) – 7 форелей і 1 харіуса, Федоренко Женя (сектор V) – 1 форель, а Корж Толік – 4 форелі на найважчому річковому секторі Noca (сектор ІV). Що ж, результати зафіксовані, пора готуватись до 2-ї сесії (вечірньої).

По дорозі на озеро Cornisello, де я мав змагатись після обіду, під час пересадки у мікроавтобуси зустрічаю Новікова Толіка, який як раз повертався з озера. «У італійця 10 форелей, у француза – 14», сказав Толік під час короткої зустрічі. М-да, серед таких результатів психологічне навантаження зростає в геометричній прогресії.

Коротко щодо озера – це водойма у вигляді чаші із великою та неоднорідною глибиною, що знаходиться на висоті понад 2000 м над рівнем моря. Нерівнозначність пулів (одні із мілководдям понад 7 м протяжністю, що завершувалось проваллям, інші – починались із 3-4 м глибини прямо під ногами) мала б бути вирівняною шляхом ротації, про що згодом.

Прибувщи на місце, зустрічаю Соколова Ігора, який передав мені частину озерного спорядження, залишеного мені Толіком, та забрав мої речі з річкового етапу. Коротко обмовились кількома словами, Ігор поділився своїми спостереженнями під час 1-ї сесії, яку він залишився фотографувати. Опісля я познайомився із своїм контролером та побіг збирати оснастки.

Старт! Перші закиди не приносять успіхів. Проте не ловлять і мої сусіди – італієць та португалець. Пули шириною 20 м, а тому мені добре видно, як ловлять мої опоненти поряд.

Змінюю оснастку, закид, проводка... Є! Чітка покльовка, 1-2 секунди боротьби і схід риби... Продовжую ловити, італієць поряд змінює оснастку на подібну до моєї. Коло години часу у моєму секторі ані натяку на рибу, закиди все дальші, постійна зміна оснастки. Італієць нарешті ловить першу форель, бачу полегшення на його обличчі і напружену посмішку.

Озерна сесія відрізнялась від річкової наявністю ротації через 1,5 години ловлі, тобто спортсмен зміщується на заданий пул, де продовжує ловити решту півтори години залікового часу.

За результатами першої півсесії у мене лише прикрий схід, приймаю рішення за 10 хвилин до ротації підготувати спорядження з іншимим оснастками. Прозвучав горн, і я поспішив на інший пул, на якому за попередньою інформацією не було впіймано жодної риби. Це обнадіяло, але не надовго – оглянувши нову ділянку, розумію, що рівень складності тут максимальний. Позаду мене на всьому пулі гостра скеля висотою 7-8 м, на підніжжі якої мені прийдеться ловити. Окрім цього під ногами густа трава та сухі кущі вище коліна, що не додавало впевненості у адекватному закиді та проводці. Одразу під берегом глибина була понад 3 м, і збільшувалась із кожним метром. По праву сторону від мене – буферна зона, по ліву – італієць, умови в якого дозволяли зробити більш-менш повноцінний закид на необхідну дистанцію. У мене ж вибір обмежений – лише ролкаст, для чого знову перев’язую підліски та змінюю шпулі із шнурами.

На протязі усієї півсесії отримую лише дві ледь помітні покльовки. В той же час італієць з дистанції понад 20 м впіймав 5 залікових риб.

Результат – перший «0» на Чемпіонаті, про що одразу відписуюсь хлопцям в автобусі. Тільки б вони відловились добряче, адже риба на ріці ще не надто наколота і активна...

Проте, по дорозі назад дізнаюсь, що Толік Корж на секторі V (Arco) теж завершив із нулем, а отже результати будуть сильно понижені.

Дуже добре відловився в 2-й сесії Діма Петровський в секторі ІV (Noce), взявши 9 риб, з яких одна – мармората довжиною 43 см. Толік Новіков впіймав 4 форелі, Женя Федоренко – 3 риби.

Приїхавши в готель, почали аналізувати помилки та готуватись до завтрашньої,3-ї сесії. Другого дня змагань мали б ловити лише одну сесію, а отже всю аналітику по пулам перенесли на другу половину дня після 3-ї сесії.

Відступивши трохи від теми, хочу зазначити, що для спортсмена дуже важко виходити із сесії з нулем, оскільки поміж псуванням власного результату він додає до командного заліку найнижче місце. Надзвичайно важливо втримати себе психологічно на необхідному рівні, та продовжити боротись до останнього... Командна підтримка відновлює віру в себе і заставляє зосереджуватись лише на потрібному, і ми всі це зрозуміли в цей день!

Наступна сесія була теж дуже важка, особливо складним виявився все той же сектор – озеро Cornisello, на якому Федоренко Женя втратив крупну форель прямо біля підсака, і знову прикрий «0» в заліку. Хоча в цій сесії озеро подарувало нулі ще 14 учасникам, у тому числі французу та словаку, що ще раз свідчить про особливу складність цього сектору.

По річковим секторам справи були кращі, усі відловились з рибою. На найскладнішій ділянці Sarca Arco Діма Петровський вкотре показав високий клас підготовки, впіймавши 9 залікових риб із надзвичайно складних ділянок пулу. Він заставив понервувати італійців, іспанців і чехів, зайнявши 5-те місце в секторі!

Все, по завершенню 3-ї сесії маємо півдня вільного часу, а тому максимально розбираємо помилки у кожного.

Завдяки проведеній аналітичній роботі Анатолія Новікова ми мали повну інформацію про кількість риби, виловленої в кожному секторі, розподіл місць серед інших учасників та прогнозовані результати на наступний день. Це дозволяло ставити тактичні завдання перед кожним, опрацювати отримані спостереження та зробити висновки на наступний день.

Також трохи підв’язали мух, що танули на очах на складних ділянках річок, додали до своїх комплектів нову німфу, яка непогано себе проявила в ранковій сесії майже по всім секторам ріки Sarca.

Наступний - третій день змагань, трохи відпочивши та набравшись сил, ми розпочали із чітким розумінням, хто і що має робити в себе на пулі. «Розбір польотів» дався взнаки, і не зважаючи на нулі в попередніх сесіях, кожен з нас був готовий виконати поставлені тактичні завдання. Вдалось виявити та усунути помилки, що дало свій результат для кожного з нас.

По результатам 4-ї та 5-ї сесії усі спортсмени на річкових секторах відловились по наколотій рибі на тверду «5». Завдяки постійним експериментам та колосальному досвіду ловлі, Федоренко Жені чи не єдиному вдалось впіймати рибу на суху мушку, від якої його відмовляв навіть контролер на місці!

В 4-ій сесії я з Дімою Петровським впіймали по 1 рибі на надзвичайно «пропресованих» пулах (мені прийшлось ловити після чеха, котрий на моїй ділянці впіймав 27 риб, і близько половини злив). Наколота риба брала дуже обережно, а після підсічки одразу вистрибувала кілька разів з води, що наближало до нуля шанси завести її в підсаку. Результативність ловлі в таких вибитих місцях була близько 3-5%, тому кожна риба була на вагу золота.

Взнавши по завершенню сесії, що в моєму секторі чех впіймав всього 2 форелі, я зрозумів правильність наведених вище висновків.

5-та сесія пройшла рівно та прогнозовано. Петровський Дмитро привіз із озера в залік команди 3 риби, і це при 10 нулях в секторі!

Нарешті можна було спокійно видихнути, і помилуватись красотою Альпійських гір, де відбувався Чемпіонат.

Глянувши у свій телефон, я побачив, що навіть фотографій ніяких майже не робив під час змагань – настільки відгороджував себе від навколишнього світу під час сесій.

Вже в готелі ми зрозуміли, яку величезну втому кожен з нас привіз із собою... Мокрі, брудні, з горою спорядження, - але щасливі! Ми тут, щойно завершились змагання, які кожен з нас пройшов гідно і вперто.

Не зважаючи на гігантське виснаження, уже за вечерею прийняли рішення придбати ліцензії на наступний день, і замість пропонованих організаторами екскурсій по околицях та дегустації вина, провести тренування на своїх пулах з урахуванням отриманого досвіду та проведеної роботи над помилками.

Результат був очевидний – ми з Толіком Новіковим за годину часу впіймали на «вбитому» пулі більше, ніж за попередню сесію кожен.

Ввечері нас чекала церемонія нагородження та гала-вечеря, а опісля – збори додому!

Отож, за результатами Чемпіонату світу з нахлисту 2018, чемпіоном світу стала збірна Іспанії. Збірні Чехії та Італії зайняли почесні 2 та 3 місця відповідно. Проаналізувавши протоколи результатів, ми дійшли висновку, що саме поганий результат чеха з моєї групи А на секторі ІV Noce - 2 риби вирвав у Чехії золот і віддав його Іспанцям... Це свідчить про надзвичайно високу майстерність кожного учасника цього Чемпіонату, від якого залежить доля його збірної.

Що ж до збірної України, капітаном якої я мав честь бути у 2018 році, хочу написати кілька слів про кожного з нас:

Петровський Дмитро – спортсмен, що показав справді високий клас спортивної ловлі риби нахлистом, неординарне мислення та вміння приймати миттєві вірні рішення на пулі. Увійшовши до 50 найсильніших нахлистовиків-спортсменів світу 2018 року в особистому заліку, він задав планку, яку необхідно брати кожному з членів збірної на наступних змаганнях подібного рівня.

Новіков Анатолій – аналітичне мислення та здатність опрацьовувати масиви інформації були безцінними для нас усіх під час Чемпіонату. А його стабільність, постановка та виконання тактичних завдань заставляла кожного з нас планувати свою ловлю на секторі.

Федоренко Женя – завдяки його величезному досвіду ловлі та постійним експериментам команда мала можливість спостерігати за нестандартними підходами до підбору техніки ловлі під час чемпіонату та черпати з цього усе необхідне.

Корж Анатолій – безцінно врівноважений та спокійний підхід до ловлі риби в умовах постійного стресу, виснажень та внутрішніх переживань. Завдяки його спокою та підтримці нам всім вдавалось втримувати емоції та продовжувати боротись.

Соколов Ігор – його організаторські здібності та турбота про кожного давали нам можливість зосередитись виключно на змаганнях та ловлі риби. Організація тренувань, планування виїзних зборів, комунікації з керівним складом FIPS-Mouche, транспорт, харчування, поселення – це той далеко неповний список речей, якими нам не прийшлось займатись завдяки йому.

Як підсумок, слід зазначити, що зайняте 27 місце з 28 чітко вказало нам на точку відліку, з якої слід починати рухатись вверх. Це основа спорту та спортивних досягнень, без розуміння якої спортсмен повертається до рівня пересічного рибалки.

Спостереження за тактикою та технікою ловлі нахлистом інших збірних дозволили кожному з нас спробувати це на практиці та вдосконалити рівень володіння спортивним нахлистом в цілому.

Настільки прості варіанти вирішень складних завдань, величезна кількість відповідей на свої запитання – ось що привіз кожен з нас із собою з WFFC2018.

Завдяки новим знайомствам вдалось запланувати спільні тренування із учасниками збірних інших країн на 2019 рік, деяких з них ми запросили до України для обміну досвідом.

Окремо від імені збірної України хочу висловити вдячність спонсорам, допомога яких була дуже важливою для нас, беручи до уваги той факт, що свою участь у Чемпіонаті світу ми здійснювали за власний кошт.

Це виробники нахлистового спорядження VISION та HENDS, які надали збірній спорядження по ексклюзивним цінам, нахлистовий магазин «Spey.com.ua», та мережа магазинів рибальського спорядження «FLAGMAN».

Особливу подяку хочу висловити всім, хто нас підтримував, вболівав, переживав разом із нами усі радощі та сумніви! Це було круто!